Луганская областная организация ПРОФСОЮЗА работников образования и науки Украины

[Карта сайта]   [Гостевая книга]  

ДомойКарта сайта

obkom.wmsite.ru

 

  «  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  »  »|

06.02.14 Штати, робочий час та посадові обов’язки медичної сестри в дошкільному навчальному закладі

Штатний розпис дошкільного навчального закладу формується на підставі Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 4.11.2010 р. № 1055. Зазначений наказ набрав чинності з 1.01.2011 року (п. 4 наказу).

Відповідно до цих штатних нормативів за наявності в дошкільному навчальному закладі 10 груп в штатному розписі передбачається 1,5 одиниці посади сестри медичної старшої.

Пунктом 1 Типових штатних нормативів передбачено, що штати дошкільних навчальних закладів формуються з урахуванням типу закладу, кількості груп та їх наповнюваності, режиму роботи, площ приміщень закладу.

Стосовно посади сестри медичної старшої, то вона вводиться без урахування тривалості роботи дошкільного навчального закладу.

Штатними нормативами також передбачено, що в яслах-садках, які мають чотири і більше груп для дітей ясельного віку, установлюється 0,5 одиниці посади патронажної медичної сестри.

Пунктом 2 наказу зобов’язано ввести до штатного розпису дошкільного навчального закладу також посаду медичної сестри з дієтичного харчування якщо її не було введено раніше. При цьому відповідно до нормативів, передбачених підпунктом «г1» пункту 5 розділу I. Типові штатні нормативи дошкільних навчальних закладів, за наявності в дошкільному навчальному закладі 5 - 9 груп та за умови режиму їх роботи 9 і більше годин вводиться 0,5 штатної одиниці цієї посади.

Щодо тривалості робочого часу, то статтею 51 КЗпП України для деяких категорій працівників, в тому числі лікарів та інших, передбачено скорочену тривалість робочого часу. Підпунктом «з» статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. № 2801-XII установлено, що медичні працівники мають право на скорочений робочий день.

Конкретна тривалість робочого часу для медичних працівників визначена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.05.2006 р. № 319 «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я».

Відповідно до підпункту 1.1 цього наказу для середнього медичного персоналу з базовою та неповною вищою медичною освітою (за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці) дитячих будинків, шкіл, дитячих садків (ясел), ліцеїв, коледжів, інших закладів та установ освіти норма робочого часу на тиждень становить 38,5 години.

Тому при режимі роботи дошкільного навчального закладу на умовах п’ятиденного робочого тижня щоденна норма робочого часу, за яку виплачується посадовий оклад таким медичним працівникам, становить 7,7 години, або 7 годин 42 хвилини.

Відповідно до пункту 21 Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти України від 20 грудня 1993 року № 455, час початку і закінчення роботи та обідньої перерви встановлюється для працівників Правилами внутрішнього розпорядку конкретного закладу освіти. За погодженням з профспілковим комітетом деяким структурним підрозділам і окремим групам працівників може встановлюватись інший час початку і закінчення роботи.

Опис основних завдань та обов'язків сестри медичної передбачено пунктом 23 «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров'я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.03.2002 р. № 117.

Цим пунктом передбачено, що сестра медична: здійснює професійну діяльність під керівництвом лікаря. Проводить прості діагностичні, лікувальні і фізіотерапевтичні процедури.

Застосовує лікарські засоби для зовнішнього, ентерального і парентерального введення в організм пацієнта. Готує хворих до лабораторного, рентгенологічного, ендоскопічного та ультразвукового обстеження.

Складає добові меню та виписує порційні вимоги, годує тяжкохворих. Виконує санітарну обробку хворого, готує і застосовує дезінфекційні розчини.

Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, анафілактичному шоці, опіках, відмороженні, алергічних станах. Веде медичну документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Дотримується принципів медичної деонтології. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Конкретний зміст, обсяг і порядок виконання обов’язків на кожному робочому місці встановлюються безпосередньо в закладі посадовими (робочими) інструкціями, контрактами чи іншими документами.

03.02.14 Неповний робочий час: оплата праці в таких випадках


На запити з місць щодо неповного робочого часу Управління соціально-економічного захисту апарату ЦК Профспілки повідомляє наступне.

Робота з неповним робочим часом регламентується статтею 56 Кодексу законів про працю України. Неповний робочий час має меншу за встановлену законодавством тривалість робочого часу.

Норма статті 56 не обмежує права сторін трудового договору на визначення тривалості неповного робочого часу. Тому тривалість робочого дня (тижня) має встановлюватися за угодою між працівником і роботодавцем.

Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи; зменшення кількості днів роботи протягом тижня; одночасного зменшення кількості годин роботи упродовж дня і кількості робочих днів упродовж тижня.

Зазначеною статтею передбачено, що оплата праці в таких випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників.

Тому при встановленні працівникові певного графіку роботи із зменшенням тривалості щоденної роботи розмір заробітної плати визначається за фактично відпрацьований час, виходячи із розміру посадового окладу та норми робочого часу відповідного місяця. Для цього розмір посадового окладу ділиться на місячну норму годин відповідного місяця та множиться на кількість фактично відпрацьованих годин.

Загальна кількість відпрацьованих працівником годин може зазначатися як в табелі обліку робочого часу, так і у відповідному наказі чи іншому розпорядчому документі керівника.

31.01.14 Обчислення пенсій у 2014 році та показники середньої зарплати, які застосовуються для розрахунку пенсії


Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсії обчислюються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

При призначенні пенсій у 2013 році застосовувався усереднений показник заробітної плати в країні за 2010 – 2012 р.р., який становив 2368,70 грн.

Особам, які звернулися за призначенням пенсій з початку 2014 року, пенсії мали б призначатися із застосуванням усередненого показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в Україні за 2011-2013 роки. Проте, на сьогоднішній день Пенсійним фондом визначено показник середньої заробітної плати лише за листопад 2013 року (2987,05 грн.).

За грудень 2013 року зазначений показник ще відсутній.

Разом з тим, зазначеним вище Законом передбачено, що у разі, коли на момент призначення пенсії відсутні дані про середню заробітну плату (дохід) в Україні за попередній рік, органами Пенсійного фонду обчислюються пенсії із застосуванням раніше встановленого усередненого показника середньої заробітної плати.

Таким чином, особам, які звертаються за призначенням пенсій з початку 2014 року пенсії обчислюються із врахуванням показника 2368,70 грн., який застосовувався у 2013 році (2368,70 грн.).

Після визначення Пенсійним фондом середньої зарплати за грудень 2013 р. та середньої зарплати в цілому за 2013 рік (у минулому році такі дані були визначені у середині лютого), буде встановлено і усереднений показник середньої заробітної плати (доходу), із застосуванням якого обчислюватимуться пенсії у 2014 році.

Пенсії, які були призначені з початку 2014 р. будуть перераховані (без звернення пенсіонера) з урахуванням визначеного усередненого показника середньої зарплати за 2011-2013 р.р. із здійсненням доплати недоодержаної суми пенсії з моменту її призначення.

30.01.14 Питання оплати праці в бюджеті 2014


До Міністерства фінансів згідно з дорученнями Кабінету Міністрів України надходять листи профспілкових організацій працівників освіти і науки, охорони здоров’я, культури щодо розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС у 2014 році.

Міністерство фінансів надає відповідь щодо піднятих питань з оплати праці.

Так, у листі вказується, що встановлення посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС на рівні мінімальної заробітної плати, передбаченої в бюджеті 2014 року, потребуватиме додаткових видатків на оплату праці працівників бюджетної сфери у сумі понад 51 млрд. гривень, порівняно з обсягами, передбаченими в бюджеті 2014 року.

Неінфляційні джерела покриття таких видатків відсутні.

30.01.14 Щодо отримання матеріального забезпечення застрахованим особам


Доводимо до відома членських організацій лист Виконавчої дирекції КМВ Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо забезпечення своєчасного призначення та отримання матеріального забезпечення застрахованим особам для врахування в роботі комісій соціального страхування на підприємств.

30.01.14 Особливості трудових відносин під час перебування працівниці у декретній відпустці


Відповідно до частини третьої статті 179 КЗпП України та статті 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 2008 року надавалася у відповідності до пункту 4 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-IIІ.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI ця норма Закону № 2240 була виключена. Незважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 про визнання змін до статті 34 Закону № 2240-IIІ неконституційними, дія цієї законодавчої норми не була відновлена.

Зазначена допомога виплачується на цей час застрахованим особам відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII. Умови призначення допомоги визначаються статтею 14 Закону, згідно з якою допомога призначається на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Розмір допомоги визначається виходячи з різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень (стаття 15 Закону № 2811-XII).

Допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника) за рахунок коштів Державного бюджету України через субвенції до місцевих бюджетів (статті 4, 5 Закону № 2811-XII).

Для одержання допомоги до органів соціального захисту населення подаються такі документи:

– заява матері (батька, усиновлювача, опікуна, дідуся, бабусі або іншого родича, який фактично здійснює догляд за дитиною), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
– копія або витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки;
– копія свідоцтва про народження дитини;
– копія трудової книжки матері (батька, усиновлювача, опікуна, дідуся, бабусі або іншого родича), яка (який) здійснює догляд за дитиною;
– довідка з місця навчання (для осіб, які навчаються);
– довідка про те, що виплата допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю не проводиться (для непрацюючих осіб, які перебувають на обліку в центрі зайнятості);

Органам соціального захисту населення забороняється вимагати для одержання допомоги інші документи.

Варто зазначити, що на період перебування працівниці у відпустці для догляду за дитиною роботодавець має право прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади до фактичного виходу на роботу жінки, що знаходиться у відпустці. З таким працівником укладається строковий трудовий договір (ст. 23 КЗпП України).

У разі коли у працівника закінчилась відпустка для догляду за дитиною або ж такий працівник виявив бажання приступити до роботи на умовах неповного робочого часу, перебуваючи у цій відпустці, то він виходить на посаду, яку обіймав до отримання цієї відпустки. Інший працівник, який на час перебування зазначеного працівника у відпустці працював на цій посаді за строковим трудовим договором, підлягає звільненню за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строкового трудового договору).

Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк (стаття 39 КЗпП). При цьому наступне звільнення працівника провадиться на загальних підставах.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Трапляються випадки, коли працівниця, яка працює за строковим договором оформлює відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період перебування першої працівниці у відпустці для догляду за дитиною.

Виникають питання стосовно третьої працівниці: на який строк її приймати – на час знаходження у відпустці першої працівниці чи другої? чи можливо звільнити другу працівницю у зв’язку із виходом попередньої працівниці?

Вважаємо, що строковий договір із третьою працівницією має укладатися на строк декретної відпустки першої працівниці, оскільки вона працювала за безстроковим трудовим договором і має переважне право на повернення до роботи.

Але, звертаємо увагу, що укладений з другою працівницею строковий трудовий договір (після виходу на роботу першої основної працівниці) трансформується у безстроковий.

Подальше звільнення працівниці, прийнятої за строковим трудовим договором на посаду основної працівниці, можливе лише у зв’язку зі скороченням чисельності працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП після досягнення її дитиною трирічного віку та за умови, що вона не підпадатиме під категорію жінок, зазначених у статті 184 КЗпП, звільнення яких з ініціативи роботодавця не допускається.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов'язок з працевлаштування, якщо працівниці не було надано на тому самому або на іншому підприємстві (в установі, організації) іншої роботи або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).

21.01.14 Перенесення робочих днів: особливості оплати


розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 920-р рекомендовано керівникам підприємств, установ та організацій перенести в порядку та на умовах, установлених законодавством, у 2014 році для працівників, яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з: четверга 2 січня – на суботу 11 січня; п’ятниці 3 січня – на суботу 25 січня; понеділка 6 січня – на суботу 8 лютого.

У працівників виникають різні питання щодо оплати праці у зв’язку з різними обставинами.

Наприклад, питання – якщо працівник хворів 3 січня як оплачуватиметься листок з тимчасової втрати працездатності і чи повинен він виходити на роботу в 25 січня?

У такому випадку допомогу з тимчасової непрацездатності виплачують за робочі дні, які припадають на період хвороби, згідно з графіком роботи підприємства або індивідуальним графіком роботи працівника (якщо такий установлено).

Цей висновок випливає з п. 2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ № 439 від 06.05.2001.

Цей Порядок визначає умови та розмір оплати власником або уповноваженим ним органом перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.
Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Така думка викладена також у листі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 11.07.2007 № 04-06/С-133з-218.

Отже, якщо за рекомендацією уряду робочий день з п’ятниці 3 січня перенесений на суботу 25 січня і роботодавець видав наказ про перенесення робочих днів, то 3 січня вважається вихідним днем, а 25 січня – робочим днем.

За роботу 25 січня має нараховуватися зарплата відповідно до табелю обліку робочого часу. Якщо працівник продовжує хворіти 25 січня 2014 року, то цей день, встановлений за графіком як робочий день оплачується за рахунок коштів ФСС з ТВП. Якщо листок непрацездатності закрито до 25 січня 2014 року, працівник має вийти на роботу згідно з графіком , тобто 25 січня.

21.01.14 Створення комісії із соціального страхування: роз’яснення


Департамент соціального страхування та партнерства разом з виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надають роз’яснення щодо створення комісії із соціального страхування підприємства.

Відповідно до ст. 50 Закону України від 18.01.2001 р. N 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державною соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.

17.01.14 Зміни в законодавстві про захист персональних даних


З 1 січня 2014 року набули чинності зміни до законодавчих актів щодо захисту персональних даних. Відповідні зміни внесено до Закону України «Про захист персональних даних» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відтепер функції контролю за дотриманням законодавства про захист персональних даних передано Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

Уповноважений має, зокрема, такі повноваження: отримувати пропозиції, скарги та інші звернення фізичних і юридичних осіб з питань захисту персональних даних та приймати рішення за результатами їх розгляду; проводити на підставі звернень або за власною ініціативою виїзні та безвиїзні, планові, позапланові перевірки володільців або розпорядників персональних даних; отримувати на свою вимогу та мати доступ до будь-якої інформації (документів) володільців або розпорядників персональних даних, які необхідні для здійснення контролю за забезпеченням захисту персональних даних, у тому числі доступ до персональних даних, відповідних баз даних чи картотек, інформації з обмеженим доступом; затверджувати нормативно-правові акти у сфері захисту персональних даних тощо.

Процедура державної реєстрації баз персональних даних передбачатиме обов’язкове повідомлення Омбудсмена про обробку персональних даних.

Заборонено обробку персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров'я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Дозволено обробку персональних даних без застосування положень Закону України «Про захист персональних даних»: фізичним особам виключно для особистих чи побутових потреб; для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів".

Змінено склади порушень законодавства у сфері захисту персональних даних. Статтю 188-39 КУпАП доповнено санкціями за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, а також за невиконання його законних вимог (приписів).

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

1) у статті 188 19:

у назві слова "Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" виключити;

абзац перший викласти в такій редакції:

"Невиконання законних вимог Рахункової палати або створення перешкод у її роботі, або надання їй завідомо неправдивої інформації, а так само недодержання встановлених законодавством строків надання інформації народному депутату України, Рахунковій палаті";

2) текст статті 188 39 викласти в такій редакції:

"Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних або про зміну відомостей, які підлягають повідомленню згідно із законом, повідомлення неповних чи недостовірних відомостей -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання законних вимог (приписів) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від трьохсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від трьохсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною четвертою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

3) у статті 188 40:

у назві слова "посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних" замінити словами "Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини";

абзац перший викласти в такій редакції:

"Невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини";

4) у пункті 1 частини першої статті 255:

в абзаці "секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (стаття 188 19)" слово і цифри "(стаття 188 19)" замінити словом і цифрами "(статті 188 39, 188 40)";

абзац "спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних (статті 188 39, 188 40)" виключити.

2. У Законі України "Про захист персональних даних" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 34, ст. 481; 2012 р., N 50, ст. 564; із змінами, внесеними Законом України від 20 листопада 2012 року N 5491-VI):

1) частини третю та четверту статті 1 виключити;

2) у статті 2:

абзац третій викласти в такій редакції:

"володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом";

абзац п'ятий виключити;

абзаци дванадцятий та тринадцятий викласти в такій редакції:

"суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються;

третя особа - будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних";

3) абзац шостий частини першої статті 4 викласти в такій редакції:

"Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений)";

4) у статті 6:

абзац третій частини першої викласти в такій редакції:

"У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб'єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом";

частину восьму викласти в такій редакції:

"8. Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.

Подальша обробка персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях може здійснюватися за умови забезпечення їх належного захисту";

частину дев'яту виключити;

частину десяту викласти в такій редакції:

"10. Типовий порядок обробки персональних даних визначається уповноваженим органом з питань захисту персональних даних";

5) у статті 7:

частину першу викласти в такій редакції:

"1. Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров'я, статевого життя, біометричних або генетичних даних";

у частині другій:

пункт 7 викласти в такій редакції:

"7) стосується вироків суду, виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом та здійснюється державним органом в межах його повноважень, визначених законом";

пункт 8 після слів "які були" доповнити словом "явно";

6) у статті 8:

у частині другій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

"1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом";

пункт 4 викласти в такій редакції:

"4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних";

у пункті 8 слова "органів державної влади та посадових осіб, до повноважень яких належить забезпечення персональних даних" замінити словом "Уповноважений";

частину третю виключити;

7) статтю 9 викласти в такій редакції:

"Стаття 9. Повідомлення про обробку персональних даних

1. Володілець персональних даних повідомляє Уповноваженого про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, упродовж тридцяти робочих днів з дня початку такої обробки.

Види обробки персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, та категорії суб'єктів, на яких поширюється вимога щодо повідомлення, визначаються Уповноваженим.

2. Повідомлення про обробку персональних даних подається за формою та в порядку, визначеними Уповноваженим.

3. Володілець персональних даних зобов'язаний повідомляти Уповноваженого про кожну зміну відомостей, що підлягають повідомленню, упродовж десяти робочих днів з дня настання такої зміни.

4. Інформація, що повідомляється відповідно до цієї статті, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Уповноваженого в порядку, визначеному Уповноваженим";

8) у частині першій статті 11:

після пункту 4 доповнити новим пунктом такого змісту:

"5) необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом".

У зв'язку з цим пункт 5 вважати пунктом 6;

пункт 6 викласти в такій редакції:

"6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб'єкта персональних даних у зв'язку з обробкою його даних переважають такі інтереси";

9) частину другу статті 12 викласти в такій редакції:

"2. Суб'єкт персональних даних повідомляється про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, свої права, визначені цим Законом, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються його персональні дані:

в момент збору персональних даних, якщо персональні дані збираються у суб'єкта персональних даних;

в інших випадках протягом тридцяти робочих днів з дня збору персональних даних";

10) у статті 15:

у частині другій:

абзац перший після слів "дані підлягають" доповнити словами "видаленню або";

підпункт 3 викласти в такій редакції:

"3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого";

доповнити підпунктом 4 такого змісту:

"4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних";

частину третю після слова "підлягають" доповнити словами "видаленню або";

частину четверту після слів "боротьби з тероризмом" доповнити словами "видаляються або";

11) частину першу статті 18 після слів "може бути оскаржено до" доповнити словами "Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або";

12) у статті 20:

у частині першій слово "баз" виключити;

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Володільці чи розпорядники персональних даних зобов'язані вносити зміни до персональних даних також за зверненням інших суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними, якщо на це є згода суб'єкта персональних даних чи відповідна зміна здійснюється згідно з приписом Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого чи за рішенням суду, що набрало законної сили";

13) частину третю статті 21 після слів "Про зміну" доповнити словом "видалення";

14) текст статті 22 викласти в такій редакції:

"1. Контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, здійснюють такі органи:

1) Уповноважений;

2) суди";

15) статті 23 - 25 викласти в такій редакції:

"Стаття 23. Повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері захисту персональних даних

1. Уповноважений має такі повноваження у сфері захисту персональних даних:

1) отримувати пропозиції, скарги та інші звернення фізичних і юридичних осіб з питань захисту персональних даних та приймати рішення за результатами їх розгляду;

2) проводити на підставі звернень або за власною ініціативою виїзні та безвиїзні, планові, позапланові перевірки володільців або розпорядників персональних даних в порядку, визначеному Уповноваженим, із забезпеченням відповідно до закону доступу до приміщень, де здійснюється обробка персональних даних;

3) отримувати на свою вимогу та мати доступ до будь-якої інформації (документів) володільців або розпорядників персональних даних, які необхідні для здійснення контролю за забезпеченням захисту персональних даних, у тому числі доступ до персональних даних, відповідних баз даних чи картотек, інформації з обмеженим доступом;

4) затверджувати нормативно-правові акти у сфері захисту персональних даних у випадках, передбачених цим Законом;

5) за підсумками перевірки, розгляду звернення видавати обов'язкові для виконання вимоги (приписи) про запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних, у тому числі щодо зміни, видалення або знищення персональних даних, забезпечення доступу до них, надання чи заборони їх надання третій особі, зупинення або припинення обробки персональних даних;

6) надавати рекомендації щодо практичного застосування законодавства про захист персональних даних, роз'яснювати права і обов'язки відповідних осіб за зверненням суб'єктів персональних даних, володільців або розпорядників персональних даних, структурних підрозділів або відповідальних осіб з організації роботи із захисту персональних даних, інших осіб;

7) взаємодіяти із структурними підрозділами або відповідальними особами, які відповідно до цього Закону організовують роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці; оприлюднювати інформацію про такі структурні підрозділи та відповідальних осіб;

8) звертатися з пропозиціями до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо прийняття або внесення змін до нормативно-правових актів з питань захисту персональних даних;

9) надавати за зверненням професійних, самоврядних та інших громадських об'єднань чи юридичних осіб висновки щодо проектів кодексів поведінки у сфері захисту персональних даних та змін до них;

10) складати протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності та направляти їх до суду у випадках, передбачених законом;

11) інформувати про законодавство з питань захисту персональних даних, проблеми його практичного застосування, права і обов'язки суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними;

12) здійснювати моніторинг нових практик, тенденцій та технологій захисту персональних даних;

13) організовувати та забезпечувати взаємодію з іноземними суб'єктами відносин, пов'язаних із персональними даними, у тому числі у зв'язку з виконанням Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до неї, інших міжнародних договорів України у сфері захисту персональних даних;

14) брати участь у роботі міжнародних організацій з питань захисту персональних даних.

2. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини включає до своєї щорічної доповіді про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні звіт про стан додержання законодавства у сфері захисту персональних даних.

Стаття 24. Забезпечення захисту персональних даних

1. Володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов'язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

2. В органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також у володільцях чи розпорядниках персональних даних, що здійснюють обробку персональних даних, яка підлягає повідомленню відповідно до цього Закону, створюється (визначається) структурний підрозділ або відповідальна особа, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці.

Інформація про зазначений структурний підрозділ або відповідальну особу повідомляється Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, який забезпечує її оприлюднення.

3. Структурний підрозділ або відповідальна особа, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці:

1) інформує та консультує володільця або розпорядника персональних даних з питань додержання законодавства про захист персональних даних;

2) взаємодіє з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та визначеними ним посадовими особами його секретаріату з питань запобігання та усунення порушень законодавства про захист персональних даних.

4. Фізичні особи - підприємці, у тому числі лікарі, які мають відповідну ліцензію, адвокати, нотаріуси особисто забезпечують захист персональних даних, якими вони володіють, згідно з вимогами закону.

Стаття 25. Обмеження дії цього Закону

1. Обмеження дії статей 6, 7 і 8 цього Закону може здійснюватися у випадках, передбачених законом, наскільки це необхідно у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, економічного добробуту або захисту прав і свобод суб'єктів персональних даних чи інших осіб.

2. Дозволяється обробка персональних даних без застосування положень цього Закону, якщо така обробка здійснюється:

1) фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб;

2) виключно для журналістських та творчих цілей, за умови забезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів";

16) частину другу статті 27 викласти в такій редакції:

"2. Професійні, самоврядні та інші громадські об'єднання чи юридичні особи можуть розробляти кодекси поведінки з метою забезпечення ефективного захисту прав суб'єктів персональних даних, додержання законодавства про захист персональних даних з урахуванням специфіки обробки персональних даних у різних сферах. При розробленні такого кодексу поведінки або внесенні змін до нього відповідне об'єднання чи юридична особа може звернутися за висновком до Уповноваженого".

3. В абзаці дев'ятому статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 46, ст. 542) слова "Міністерство юстиції України" замінити словами "Уповноважений Верховної Ради України з прав людини".

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року.

2. Володільці персональних даних, які на момент набрання чинності цим Законом здійснюють обробку персональних даних, що підлягає повідомленню, подають відповідне повідомлення у встановленому цим Законом порядку упродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити у встановленому законодавством порядку передачу Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Державного реєстру баз персональних даних та заяв про реєстрацію баз персональних даних, поданих до набрання чинності цим Законом.

4. Кабінету Міністрів України передбачати у проектах законів України про Державний бюджет України на відповідний рік видатки на забезпечення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини контролю у сфері додержання законодавства про захист персональних даних в обсязі, необхідному для належного виконання повноважень, передбачених цим Законом.

5. Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
3 липня 2013 року
N 383-VII

 

 

17.01.14 Щодо надання додаткових відпусток працівникам університету


На запити з місць щодо надання додаткових відпусток працівникам університету відповідно до положень колективного договору Управління соціально-економічного захисту апарату ЦК Профспілки повідомляє наступне.

Закон України «Про колективні договори і угоди», Кодекс законів про працю України дають право Сторонам брати зобов’язання як на основі чинного законодавства, так і передбачати додаткові порівняно із нормами законів, постанов наказів, інших законодавчих актів гарантії, соціально-побутові пільги з метою узгодження інтересів сторін.

Законодавством не обмежено коло соціально-побутових пільг, які можуть надаватися суб’єктам колективного договірного врегулювання через зобов’язання колективного договору.

При цьому слід зазначити, що статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачено, що колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Тому домовленість сторін колективного договору університету про надання такого виду додаткової відпустки, як заохочувальна, є правомірною.

При цьому всі зобов’язання за колективним договором мають здійснюватися в межах затверджених в кошторисі навчального закладу видатків.
Забороняється включати до договорів умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників.

Заборонено також будь-яке втручання з боку органів представницької і виконавчої влади, яке може обмежити права працівників та їх представників, якими є профспілкові організації та їх органи, як при укладенні, так і при виконанні колективних договорів (стаття 6 закону «Про колективні договори і угоди»).

Відповідно до статті 18 Закону «Про колективні договори і угоди» на осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов'язання щодо колективного договору, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу роботодавець зобов'язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов'язання колективного договору.

За матеріалами сайту ЦК Профспілки


  «  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  »  »|


 

  

Rambler's Top100           Сейчас на сайте - счетчик сайта           Всего посетителей - счетчик посетителей сайта 

Получить WMR-бонус на свой кошелек!

GISMETEO: Погода по г. Луганск

ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS